загрузка...

Стародавні Фіви та їх некрополь
Стародавні Фіви та їх некрополь

Так оспівували давньоєгипетські поети найбільше і найчудовіше місто Єгипту, його столицю — Уасет, або Фіви, як називали її греки.
З маленького провінціального містечка Фіви перетворилися в пишну столицю могутньої держави. Відгуки слави єгипетських Фів збереглися і в грецькому епосі.
Фіви знали роки розквіту і занепаду. Століття розквіту змінювалися тяжкими часами руйнівних навал іноземців. Багатьох завойовників — і ефіопів, і ассірійців, і персів — бачили фіванці на вулицях свого міста.

Одним з найцікавіших періодів у житті Фів було XV ст. до н. е. Єгипет, який уже понад сто років тому скинув довгочасне ярмо панування гіксосів, став тепер найсильнішою державою Сходу. Фіви — столиця області, князі якої виступили за об’єднання країни в боротьбі із гіксосами,— стали головним містом Єгипту. Багатства, які попливли в Єгипет внаслідок вдалих війн не тільки на півночі, але й на півдні, в Нубії, сприяли прикрашенню міста. Тут виросли велетенські храми, пишні палаци фараонів і будинки вельмож.
Ознайомимося з Фівами в період їх найбільшого розквіту.

Ніл ділить місто на дві частини — східну, де лежить саме місто, і західну, де розміщені кладовища й заупокійні храми царів Єгипту часів Нового царства.
Коли пливти до Фів по Нілу з півночі, то ще здалеку видно колонади храмів і велетенські статуї фараонів, що стоять перед входами в храми. Коли ж корабель наближається до однієї з пристаней східного берега, перед очима приїжджого в усій своїй пишності встає знамените місто.
Різні вулиці в цьому місті, багатоликий його образ. Різне й життя його мешканців: легке і приємне для одних, тяжке й виснажливе для інших. А останніх у місті більшість.

Храм Хатшепсут у Фівах
Храм Хатшепсут у Фівах

Пройдімось по одній з головних вулиць Фів. По обидва її боки тягнуться глиняні стіни, з-за яких видно плоскі покрівлі будинків і верховіття дерев. Довге темне листя пальм підноситься над сикоморами та акаціями з їх дрібним світло-зе-леним листячком, яке тріпотить від найменшого подуву вітру. У стіні — ворота, які ведуть у двір. У глибині двору — сад, праворуч вимощена кам’яними плитами стежка веде до будинку. Це житло одного із знатних фіванських вельмож.
Як усі житла в стародавньому Єгипті і навіть палаци, цей будинок споруджений з цегли-сирцю. Тільки косяки дверей зроблені з каменю. Дах плоский; на ньому вечорами, коли спадає спека, проводять час мешканці будинку, головним чином жінки. Вікна, невеликі, гратчасті, розміщені майже під стелями кімнат.
Стежка, що веде до будинку, закінчується невеликим, оточеним стіною двориком. З нього маленькими сходами піднімаються у критий вхід.

Карта міста
Карта міста Фіви

Невеликі сіни ведуть у довгу кімнату з чотирма колонами, призначену для приймання гостей і відпочинку господарів. Вона розміщена в північній частині будинку. Цією кімнатою користуються переважно літом, бо через її велике вікно проходить свіжий північний вітер.
З цієї «північної» кімнати двері ведуть у головне приміщення будинку— велику кімнату теж з чотир-ма колонами. Через те що з усіх боків до неї примикають інші кімнати, стіни її вищі, ніж у сусідніх приміщеннях, щоб у її високо зроблені вікна потрапляло світло.
Це приймальна. Біля однієї стіни тут басейн для обмивання, викладений полірованим каменем, біля другої стіни стоять дивани, перед ними — жаровні. Колони в кімнатах дерев’яні з кам’яними основами.
Із сходу до центрального приміщення примикає довга кімната, схожа на північну, але трохи менших розмірів. Нею користуються взимку.
Ці три кімнати та кілька запасних для гостей становлять парадну частину будинку. Інші ж приміщення будинку — жилі. Тут містяться спальня господаря з окремою умивальною і жіноча половина, яка складається із приймальної, спальні, дитячих кімнат і умивальної. Є в будинку і різні комірки. Усі стіни поштукатурені й розмальовані.
У дворі навколо будинку розміщені схожі на великі круглі вулики засіки для зерна, кухня, хлібні печі, колодязь, житло для слуг. Тут же — сарай і загін для худоби, поряд з яким видно собачі конури.
У саду ростуть плодові дерева: фінікові пальми, сикомори, фігові дерева, навколо підпірок в’ються виноградні лози, на клумбах — квіти. Посередині саду — ставок, там плавають качки. У воді — риба. Біля ставка працюють полонені; вони поливають квіти та плодові дерева.
У будинку і в дворі вирує життя. На кухні, в пекарні, по двору — скрізь метушиться безліч слуг і рабів. Незважаючи на спеку, слуги проти сонця варять, печуть, смажать на вертелах птицю, товчуть щось у ступках. Жінки, стоячи на колінах, зігнувшись і обливаючись потом, розтирають вручну зерно на кам’яних зернотерках.
Ось з маєтку господаря прибув караван ослів. Раби знімають з них тюки й кошики з зерном, овочами, плодами, сотами запашного меду.
Сюди й туди безперестану бігають слуги з важкими посудинами, букетами квітів. Усім керує управляючий господарством будинку. Увечері в будинку буде бенкет: господар дістав від фараона нагороду — п’ять великих разків золотого намиста.
Зараз господар у храмі. Він поїхав туди, щоб принести жертву Амонові за щасливе повернення з експедиції і за одержання царської нагороди.
Тим часом у приймальній усе вже готове до бенкету. Слуги розстелили на підлозі кольорові мати й розставили точені стільці. Стіни прикрашені гірляндами квітів, біля кожного стільця прикріплені різнобарвні, вдало підібрані букети. Уздовж стін на високих підставках стоять великі посудини з вином; вони обвиті виноградними лозами та гірляндами з голубих лотосів. На тліюче вугілля поставлено бронзові жаровні з кусками ароматних смол, запашний димок в’ється по кімнаті. Слуги ставлять перед кожним стільцем невеликий столик. Тут будуть різні страви, фрукти, солодощі; готові й кубки для пиття. Знову приносять пучки лотосів, розкладають по дві-три квітки на стіл.Типи єгипетських колон
Осторонь група музикантів пробує свої інструменти. Тут і арфи, і флейти, і ліри, і лютні. На підлозі, чекаючи свого виступу, сидять танців-ниці й акробатки. їх волосся, заплетене в безліч кісок, стягнуте на голові яскравою стрічкою, з-під якої на лоб спадає квітка лотоса. В одних у руках бубни, в інших — квіти.
Ми заглянули в будинок знатного фіванця і побіжно ознайомилися з його побутом. Будинки інших єгипетських вельмож мало чим різняться від описаного нами.
За цегляними мурами будинків кипить життя вулиці. Ближче до центра міста, до головних храмів
або до ринків рух збільшується. Ідуть пішоходи, дріботять навантажені товарами осли, проносяться колісниці, запряжені парами коней, повільно проходять, згинаючись під вантажем, носильники.
Ось, стоячи в колісницях, мчать на полювання в пустиню молоді знатні фіванці. За їх плечима висять великі луки, за поясами заткнуті кинджали, на колісницях укріплені колчани із стрілами. З ними їдуть їх зброєносці, а в пустині на них давно вже чекають слуги. Одні привезли із собою припаси й готують їжу, інші привели мисливських собак у червоних шкіряних ошийниках і принесли запасну зброю. Слуги допомагатимуть молодим вельможам в їх забавах, заганятимуть для них газелей, антилоп, зайців, страусів. Іноді для великих облав приганяють із сіл селян. А ввечері тими самими вулицями повільно потягнуться назад до міста колісниці, навантажені здобиччю, в супроводі слуг-мисливців, які понесуть убитих звірів та птахів і поведуть стомлених, з висунутими язиками собак. Полювання — обов’язкове заняття молодих єгиптян; майбутні воїни повинні вміти добре стріляти з лука, кидати списи й дротики, вправно володіти мечем і кинджалом.
Іноді полювати виїжджає і сам фараон. Оточений численним почтом і слугами, він їде в пустиню по-лювати на левів або в нільські зарості — на диких биків.
Царевичі також вчаться з дитячих років полювання й військової справи; багатьом з них згодом доведеться брати участь у боях.
Полювання — улюблена розвага фараонів. Про це говорять не тільки зображення царських полювань на рельєфах та малюнках, а й цікаві предмети, що дійшли до нас, наприклад великі кам’яні жуки — скарабеї. Напис на зворотному їх боці говорить, що фараон Аменхотеп III протягом 10 років свого царювання вбив 102 «дуже лютих левів»!
Мабуть, фараон наказав зробити кілька таких скарабеїв і подарував на пам’ять своїм близьким, можливо своїм товаришам по полюванню.
Один такий скарабей зберігається у Ленінграді, в Ермітажі, другий — у Москві, в Музеї образотвор-чих мистецтв ім. О. С. Пушкіна.
Місто живе своїм складним життям. Стихли крики торговців на ринку, але в багатьох майстернях за-блищали світильники, де продовжують працювати ремісники. Задрімали в своїх халупах бідняки, заснули під деревами або під навісами спустілих ларків безпритульні жебраки. У далеких селищах після виснажливої роботи сідають за свою вбогу вечерю селяни. В будинках багатих вельмож, яскраво освітлених коштовними лампадами, саме в розпалі бенкет. Метушаться юрби слуг. У вечірній тиші далеко чути звуки музики, співи.
Так віками йде життя на берегах Нілу. Сотні тисяч людей працюють заради багатства десятків, тисячі все життя живуть упроголодь, щоб могла спокійно втішатися своїм: життям купка багатіїв.