загрузка...

Тема. Економічне життя України на початку XXI ст.: сучасний стан, проблеми та пошук шляхів їх розв’язання

Мета: охарактеризувати основні тенденції розвитку україн­ської економіки на початку XXI ст.; описати, як здійснювалися по­шуки шляхів виходу з кризи; дати оцінку економічного зростання, що розпочалось у 2000 році; навчати учнів використовувати на­буті знання для аналізу сучасних економічних процесів; виховувати в учнів уміння відстоювати власну позицію.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: комп’ютер (ноутбук), проектор, дошка, про­грамне забезпечення Power Point та Pablisher пакета Microsoft Office, презентація вчителя в електронному вигляді на паперових носіях, підручники, хрестоматія, стінна карта «Україна незалежна», атлас, ППЗ «Новітня історія України 11 клас».

Матеріали до уроку: послання Президента України Віктора Януковича до Українського народу (3 червня 2010 p.); таблиця «По­зитивні та негативні фактори розвитку економіки в 1994-2004 ро­ках»; таблиця «ВВП України за часів незалежності»; учительська та учнівська мультимедійні презентації до уроку; хронологічна таблиця історичних подій.

Основні поняття і терміни: реформи, іноземні інвестиції, земельна реформа, приватизація, тіньова економіка, структурна перебудова промисловості, демонополізація, фермерське госпо­дарство, приватизація, лібералізація цін, сертифікат, біржа, дотації стабілізація грошово-фінансової системи, конкурентоспроможність, корпоратизація, інвестиції, банкрутство, капіталовкладення.

Основні події та дати:

  • грудень 1999 р. — квітень 2001 р. — уряд Віктора Ющенка; лютий 2000 р. — Послання Президента України до ВРУ «Укра­їна: поступ у XXI ст. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 pp.»;
  • квітень 2001 р. — листопад 2002 р. — уряд Анатолія Кінаха; листопад 2002 р. — грудень 2004 р. — уряд Віктора Яну­ковича;
  • січень 2005 р — в. о. голови уряду Миколою Азаровим; лютий-вересень 2005 р. — уряд Юлії Тимошенко; вересень 2005 р. — червень 2006 р. — уряд Юрія Єханурова;
  • серпень 2006 р. — грудень 2007 р. — прем’єрство Віктора Януковича (вдруге);
  • грудень 2007 р. — лютий 2010 р. — уряд Юлії Тимошенко (вдруге);
  • 15 травня 2008 року — Україна стала членом Світової орга­нізації торгівлі (СОТ);
  • 11 березня 2010 року — затверджено уряд на чолі з Миколою Азаровим.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МОТИВАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Учитель готує учнів до роботи на уроці, повідом­ляє тему, мету, очікувані результати уроку й пропо­нує учням висловити свою думку щодо економічних процесів в Україні на початку XXI століття.

Перевірка виконання домашнього завдання

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

►► Фронтальне опитування

або (та) індивідуальна робота за картками

  1. Яким був стан економіки України на 1994 p.?
  2. Які заходи для подолання кризи впроваджува­лися в 1991-1994 та 1994-1999 pp.?                                                             ІV.ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Для характеристики означеного періо­ду демонструє на дошці інформацію про діяльність урядів та представляє тему та мету уроку. По ходу уроку учні фіксують основні положення у зоши­ти, а визначення у спеціальні словники історичних термінів.

1. Економічний розвиток України 1999-2004 pp. Діяльність урядів

►► Колективна робота за завданням

Використовуючи текст підручника і матеріали, заготовлені вдома, з’ясувати, як були реалізовані заходи, передбачені президентською програмою розвитку економіки в період 1999-2004 pp.

  1. Чи була досягнута мета реформ?
  2. Чи ефективними виявилися засоби досягнення?

Учні подають відповідь у вигляді таблиці в зо­шитах.

Позитивні фактори Негативні фактори

Учитель. Поступове оздоровлення економіки Укра­їни почалось в 1999 р. Уже з травня призупинились темпи падіння ВВП, а з вересня 1999 р. вони почали зростати. Інфляція за рік склала лише 19,2 %.

  1. грудня 1999 р. десятий уряд очолив Віктор Ющенко (45 років). Уряд пропрацював 493 дні, під­йом ВВП в 2000 р. становив 5,9 %. рік в Україні став першим роком зрос­тання економіки, відповідно, ВВП збільшився на 5,9 % (після 10 років спаду), а обсяг промислової продукції — на 13,2 %. Інфляція склала 25,8 %.

Прем’єр-міністрові В. Ющенку та віце-прем’єр- міністру з питань паливно-енергетичного комплексу Ю. Тимошенко вдалося суттєво збільшити надхо­дження коштів до держбюджету шляхом зменшен­ня надприбутків наближених до влади промислових магнатів та крадіїв, бариші яких того року скороти­лися з 500 % до «лише» до 100 %, тобто уп’ятеро.

Як наслідок, активізувався малий бізнес, збіль­шились інвестиційні ресурси підприємств завдяки стабільності податкової і бюджетної політики

Підвищення внутрішнього попиту внаслідок зростання заробітних плат дало поштовх подаль­шому розвитку економіки.

Зростання коштів держбюджету дозволило на­лагодити регулярну виплату зарплати у державному секторі, а також у декілька разів збільшити (хоча і у незначних обсягах) розміри пенсій та розпо­чати їх регулярну виплату. 2000 р. уряд В. Ющен­ка виплатив борги по пенсіях у розмірі 1,2 млрд гривень.

11-й уряд очолив Анатолій Кінах (47 років), цей уряд працював 1,5 року, підйом ВВП у 2001 р. склав 9,2 %, а у 2002 р. — 5,2 %.

  1. р. — зростання триває. Темпи прирос­ту (14,2 %) були найбільшими серед держав СНД. ВВП виріс на 9,2 %. 2002 р. почалось уповільнення темпів зростання промисловості — до 7 % за рік, а ВВП — до 5,2 %.

Головні причини:

  1. розширення внутрішнього ринку;
  2. збереження значних обсягів експорту;
  3. виробництво продукції нафтопереробки та ма­шинобудування, відновлення будівництва.

Але залишились і недоліки: політична і еконо­мічна нестабільність, корумпованість, непрозорість приватизаційних процесів.

21 листопада 2002 року перший (загалом два­надцятий) коаліційний уряд очолив Віктор Януко­вич (52 роки), який пропрацював 2 роки і 1 мі­сяць. Підйом ВВП склав у 2003 р. 9,6 %. (Повтор­но В. Януковича було обрано прем’єр-міністром 8 серпня 2006 р.)

Загалом протягом 2000-2003 pp. середньорічні темпи зростання ВВП в України склали 7,2 %, а в промисловості —15,1 %. Експорт українських това­рів за цей час зріс майже на 80 %. Економіка ожила. За ці чотири роки роздрібний товарооборот майже подвоївся — він збільшився на 93,7 %. Капітало­вкладення в основний капітал зросли в 1,9 раза, у т. ч. в 2003 р. на 27,7 %.

Загалом протягом 1995-2004 pp. обсяги про­мислового виробництва в Україні збільшилися на 40 %, майже вдвічі зросла продуктивність праці.

2. Здобутки української економіки в 2005-2009 pp.

Діяльність урядів

Це питання вивчають оглядово або учням про­понують продемонструвати свої мультимедійні пре­зентації, буклети чи реферати.

Учитель. Після «Помаранчевої революції» 2004 р. 13-м прем’єр-міністром стала — вперше жінка — Юлія Тимошенко (44 роки). Період її прем’єрства став найкоротшим в історії незалежної України — трохи більше 8 місяців. Її змінив представник НСНУ — Юрій Єхануров (57 років).

У цей час спостерігається падіння темпів роз­витку української економіки: 2005 р. він був ре­кордно низьким — 2,7 %.

Макроекономічна ситуація в українській еконо­міці змінилась після приходу до керівництва уряду лідера Партії регіонів Віктора Януковича.

8 серпня 2006 року Віктор Янукович (56 років) вдруге очолив уряд. Він перебував на цій посаді найдовше в історії України — 898 днів.

2006 р. почалося зростання ВВП, яке склало 7,3 %. Роком пізніше (2007) зростання було ще більшим — 7,9 відсотка. Проте це стало останнім роком стабільного зростання економіки України.

Після дострокових парламентських виборів 2007 року Юлія Тимошенко вдруге була обрана прем’єр-міністром і пропрацювала 807 днів.

Результати розвитку економіки 2008 р. були найгіршими від початку XXI ст. Зростання ВВП зменшилось до 2,1 %. Усе пояснювалось впливом світової економічної кризи. Ю. Тимошенко постійно обіцяла, що вона омине Україну і громадяни не від­чують її негативних наслідків. Але сталося навпаки. Зростання цін прискорилось, знецінювались гроші, і зменшувались доходи громадян.

2009 р. взагалі став провальним в економіці. Уперше після 1999 р. стався спад ВВП на 12 відсо­тків. На сьогодні за обсягом ВВП наша країна так і не досягла рівня 1990 р.

За даними Міжнародного валютного фонду в 2009 р., ВВП України на душу населення відкинув країну на 113 місце серед 181 держави світу.

Другий президент України Леонід Кучма у червні 2010 р. презентував свою книгу про ці часи, яку назвав «Зламане десятиліття». Автор, пояснюючи назву, сказав, що економічна динаміка 2000-2009 pp. нагадує зламане десятиліття: перша п’ятирічка (2000-2004 pp.) дали приріст ВВП 45,9 %, тоді як друга (2005-2009 pp.) — лише 3,2 %.

березня 2010 року новим прем’єр-міністром став Микола Азаров (62 роки). До цього він мав до­свід керування урядом в ранзі виконуючого обов’язки протягом грудня 2004 — січня 2005 років.

Економіка поступово почала одужувати. За ре­зультатами 1 кварталу 2010 р. ВВП зріс на 4,8 % про­ти відповідного показника попереднього року, а про­мисловий розвиток за січень-травень 2010 року проти відповідного періоду минулого року — на 12,6 %.

«Ми маємо перші позитивні тенденції в націо­нальній економіці, — сказав у щорічному посланні до українського народу 3 червня 2010 року В. Яну­кович. — Поступово зростає ділова активність та промислове виробництво, спадає напруженість у фінансовому секторі, відновлюється ринок праці, збільшується кількість робочих місць.

За короткий час нам вдалося стабілізувати від­носини з ключовими партнерами України — Євро­пейським Союзом, США та Російською Федерацією, вийти на якісно новий рівень діалогу та співпраці з міжнародними організаціями та установами».

Учитель демонструє на екрані таблицю «ВВП України за часів незалежності» та відповідний гра­фік (див. додатки).

►► Робота в групах за методом «Прес»

Учитель об’єднує дітей у малі групи і пропонує проаналізувати наявні матеріали (на мультимедій­ній дошці та ца спеціальних паперових картках).

  1. Проаналізувати основні макроекономічні по­казники діяльності урядів, протягом 1994- 2004 pp.
  2. Проаналізувати результати діяльності урядів протягом 2005-2009 pp.
  3. Порівняти їх досягнення та визначити головні відмінності.

Спікери доповідають про результати роботи групи, аргументуючи свою думку. Відбувається об­говорення за схемою «доповідач» — «опонент» — «рецензент».

3. Суперечності здійснення аграрної реформи

Учитель (демонструє мультимедійну презентацію). Спри­ятливі кліматичні умови і ґрунти України забезпе­чують відносно високу врожайність сільгоспкуль- тур. 1985 р. УРСР давала 46 % всієї пшениці, 56 % кукурудзи, 60 % цукрових буряків, 50 % соняшника в СРСР. Виробництво яловичини сягало 24 % від загальносоюзного.

Але у подальші роки сільськогосподарське ви­робництво України почало занепадати. Падіння виробництва пов’язане з дезорганізацією госпо­дарства, скороченням ринку збуту сільськогоспо­дарської продукції і зростанням конкуренції з боку зарубіжних товаровиробників.

Приватизація сільгоспугідь стала однією з го­ловних цілей, поставлених українською владою. Але цьому заважали:

  1. похилий вік сільське населення, де переважа­ють жінки;
  2. нестача капіталів у селянства;
  3. відсутність допомоги з боку держави.

Відтак паювання або акціонування майна кол­госпів і радгоспів не зачіпало виробничих відно­син між державою і сільгосппідприємствами й ви­робничих відносин всередині останніх, оскільки з паювання (акціонування) вилучався основний засіб виробництва — земля. Фермерство розвива­лося повільно.

Серед селян, вихованих радянською системою, бажаючих господарювати самостійно знайшлось небагато. До того ж приватне господарювання по­требує машинної техніки, коштів для її придбання й обслуговування. На 1993 рік в Україні налічува­лося лише 14,6 тис, а на початок 1997 р. — 35 тис. фермерських господарств.

Обсяг виробництва у сільському господар­стві невпинно зменшувався. Продукція колгоспів і радгоспів коштувала дедалі дорожче. Зростала заборгованість цих господарств перед державою.

У листопаді 1994 р. з’явився указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорен­ня земельної реформи у сфері сільськогосподар­ського виробництва». Передбачалося розв’язання трьох основних проблем земельної реформи —  здійснення приватизації^ррздержавленм й ринку„землі.

Після роздержавлення землі ставало можли­вим паювання. Забезпечувався пріоритет права окремого власника на продаж свого земельного паю над правом колективу. Селянин дістав можли­вість вирішувати, чи залишити свій пай у колек­тиві на умовах оренди, чи створити приватне фермерське господарство. Приватизація землі не скасовувала колективних форм господарювання, проти чого протестували ліві партії. Роздержав­лення і паювання землі покладалися на керівників колгоспів та радгоспів. Тим самим проблема їх протистояння земельній реформі знімалася, але відкривався широкий шлях для зловживань і не­прихованого розкрадання майна колишніх кол­госпів і радгоспів.

До початку 1997 р. документи на право зе­мельної власності одержали майже всі колективні господарства. Відтак розпочався другий етап аграр­ної реформи — формування реального власника землі.

Сертифікати на право володіння земельними паями отримали 1996-1997 pp. понад 50 % усіх сільськогосподарських підприємств. Можна ствер­джувати, що в Україні розв’язане одне з ключових завдань земельної реформи — роздержавлення зем­лі. Це суттєвий крок з передачі землі тим, хто її обробляє, що у майбутньому мало сприяти фор­муванню ринку землі.

Указ Президента України «Про невідкладні за­ходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» (грудень 1999 р.) створив ваго­мі передумови для істотного прискорення ринкових перетворень на селі.

2000 р. став першим роком підйому — на 7,6 %. Зростає частка приватного сектору з 29,4 % в 1990 р. до 64,7 % — в 2000 р.

На квітень 2001 р. в Україні власниками зем­лі стали 6,6 млн. осіб, які отримали сертифікати на земельний пай (середній пай — 4,2 га). 1,4 млн громадян, або 21,75 % загальної кількості власників сертифікатів на земельний пай, отримали замість сертифікатів державні акти на землю, тобто стали приватними власниками землі.

Були реорганізовані всі 10 833 КСП і створе­но 14 741 нове сільськогосподарське формування, у т. ч. — 1254 фермерських господарств.

Сільськогосподарське виробництво України ни­ні формує 16-22 % національного доходу України.

4.  Перспективи української економіки

Учитель. Україна за обсягами зростання ВВП у 2009 р. перебувала на 40-му місці у світі. 2009 р. ВВП країни склав 294,3 мільярда доларів.

У перерахунку ВВП на душу населення в 2009 р. цей показник знизився до 6 400 дол. США, тоді як у 2008 р. він складав 6,9 тис. дол. США (в 2007 р. — 7,1 тис. дол. США). За рівнем видатків на ведення домашнього господарства Україна посідає сьогодні останнє місце серед країн Східної Європи.

Основа української економіки — це сформо­ваний ще за часів СРСР капітал, отриманий при­ватними власниками в незалежній Україні в період проведення масової приватизації.

Економіка України сильно потерпає від світової економічної кризи. За результатами 2009 р. ВВП України зменшилось на 12 %, а інфляція сягнула 16,4 %.

За підсумками 2009 р. українці збідніли на

  1. %, а 78 % людей, за статистикою ООН, пере­бувають в Україні за межею бідності.

У той же час українська економіка має пев­ні перспективи розвитку. Народногосподарський комплекс країни включає такі види промисловості, як важке машинобудування, чорна та кольорова металургія, суднобудування, виробництво автобу­сів, легкових та вантажних автомобілів, тракторів та іншої сільськогосподарської техніки, тепловозів, верстатів, турбін, авіаційних двигунів та літаків, обладнання для електростанцій, нафтогазової та хімічної промисловості тощо. До того ж, Україна є потужним виробником електроенергії.

В Україні налагоджено виробництво ракетоносі­їв, супутників та обладнання для дослідження космо­су. Україна є значним виробником військової техні­

Видавнича група «Основа»

ки — танків, військово-транспортних літаків, зенітно- ракетних комплексів, оптичного обладнання.

Літаки типу «АН», ліхтеровози, крокуючі екскаватори, точні верстати, електрозварювальні прилади виготовляються за новітніми техноло­гіями й відповідають найвищим світовим стан­дартам.

Президент України Віктор Янукович у посланні до українського народу 3 червня 2010 р. проголосив курс глибоких реформ та системної модернізації країни, що охопить усі сфери суспільного життя і завершить «нову хвилю» необхідних соціально- економічних перетворень.

«У фокусі цього курсу — людина як унікальна особистість і як громадянин, патріот своєї Батьків­щини, — заявив Віктор Федорович. — Наше гасло: не люди для реформ, а реформи для людей».

Для цього Президент визначив такі пріоритетні завдання:

  1. забезпечити високий рівень і якість життя українського суспільства, як «суспільства се­реднього класу»;
  2. реалізувати мрію українців про сильну, спра­ведливу і консолідовану демократичну респу­бліку;
  3. увійти до числа провідної «двадцятки» світу як сучасної держави з конкурентною економікою XXI ст.;
  4. реалізувати європейський вибір.

За словами Президента, «такою я бачу інтеграль­ну національну мету, що здатна об’єднати усіх моїх співвітчизників».

Ключовими умовами успіху проголошених Пре­зидентом В. Януковичем реформ є:

  • забезпечення високих темпів економічного зростання — на рівні 6-7 % на рік. Попри усе інше, це повинно забезпечити зростання кіль­кості робочих місць в усіх регіонах;
  • посилена увага до розвитку сільськогосподар­ського сектору: Україна повинна стати житни­цею Європи;
  •    розвиток енергетики і серед іншого — пошук нових родовищ у західних областях України;
  • неухильне підвищення рівня добробуту людей, серйозне покращення функціонування системи охорони здоров’я;
  • макроекономічна стабільність.

VІ. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ УЧНІВ

►► Бесіда

Чи можна вважати економічні реформи, про­ведені за роки незалежності, ефективними?

►► Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Учитель пропонує продовжити учням речення:

Сьогодні на уроці я для себе усвідомив…
VІІ. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Учитель. 1999 р. Україна вперше за роки неза­лежності завершила рік з позитивними основни­ми показниками соціально-економічного розвитку. Десятиліття економічного падіння завершилося. Тривалий процес напрацювань почав давати свої результати. 2001 р. Україна показала найвищі темпи економічного зростання серед країн СНД та Євро­пи й демонструвала їх до 2006-2007 року.

Проте економічна ситуація залишається склад­ною. Існує ціла низка проблем, без розв’язання яких неможливо забезпечити повноцінне та ефективне функціонування економіки. Нова влада поступово долає наслідки світової економічної кризи 2008 р. та спаду вітчизняної економіки 2009 року.

VІІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  1. Опрацювати матеріал підручнику (§ 43, с. 324- 327) та конспекту.
  2. Підготувати відповіді на запитання до § 43 на с. 327.
  3. Проаналізувати положення документів, наведе­них на с. 327-328 підручника.
  4. Опрацювати текст щорічного послання Пре­зидента України В. Януковича до українського народу (3 червня 2010 року).
  5. Підготувати матеріали періодичної преси, сай­тів світової мережі Інтернет про стан і розви­ток економіки України в 1994-2009 pp. та про діяльність урядів за вказаний період.
Загрузка...