загрузка...

Ділові ігри на уроках історії передбачають імітацію діяльності, як правило, професійної (у деяких варіантах з «ефектом присутності» історичних осіб). Під час конструювання гри передбачається організація спільної діяльності гравців, що має характер рольової взаємодії відповідно до правил і норм, що полягає в організації дослідних груп (в судовому слуханні — суддя, звинувачуваний, секретар, захисник, прокурор, свідки; у науковій лабораторії — експерти з вивчення конкретного питання, у дебатах — аналітичні групи). Це сприяє розвитку вміння орієнтуватися в конкретних обставинах, надавати об’єктивну оцінку власній поведінці, враховувати можливості інших людей, впливати на їхні інтереси, потреби та діяльність.

Спектр ділових ігор на уроках історії є досить широким: кінофестиваль («режисерськими групами» в описовому вигляді презентуються фільми з визначеної теми членам журі, у кінці виступів проводиться прес‑конференція з «представниками ЗМІ»  для уточнення чи з’ясування окремих аспектів); історична вітальня (моделюється інсценізоване спілкування «історичних героїв» з ведучим — організатором зустрічі, який готує тему бесіди, питання, цитати, посилання, та сучасними школярами, які в ході зустрічі можуть ставити запитання історичним осібам); прес‑конференція («кореспонденти» газет, теле‑та радіопередач ставлять питання «запрошеним» гостям — історичним особам); екскурсія (відвідуються зали уявного музею, в яких у вигляді зображень чи макетів презентуються досягнення у певній сфері); круглий стіл (моделюється засідання науковців з розв’язанням проблемних питань), дебати (протистояння двох команд стосовно спільно висунутої тези шляхом наведення аргументів та контраргументів на захист своїх позицій, питання про ігрову позицію («Твердження» чи «Заперечення») вирішується лише в ході гри шляхом жеребкування, роль судді виконує Рада справедливих, до складу якої входять 3 учні) тощо.

Необхідно звернути увагу на найбільш типову помилку під час розробки ділової гри: моделюється «середовище», а не діяльність.

Ділова гра повинна будуватися за логікою діяльності, точніше за взаємодією, що дозволить шляхом конструктивного ухвалення групових та індивідуальних рішень досягнути бажаної мети.О. Яровець звертає увагу на психологічні аспекти формування малих груп під час проведення подібної гри. Дослідження психологів, на які вона спирається, доводять, що найбільш ефективною є група з 5 учнів. Якщо група значно чисельніша, то зменшується кількість учнів, що активно працюють. Так, у групі з 7 осіб не вистачає можливостей для того, щоб висловити кожному свою думку. У групах з 3 учасників не вистачає думок і версій для продуктивного обговорення. У групах з 4 або 6 учасників може статися розкол, якщо вони розпадуться на дві підгрупи з протилежними думками, тож найбільш оптимальним є склад групи з 5 осіб.

До цього треба додати, що під час комплектування групи необхідно зважати на стосунки між учнями: в одну групу не треба включати учнів, які зневажають одне одного; учнів з низьким статусом необхідно долучати до таких груп, де ставлення до них нейтральне

(у процесі роботи часто нейтральні стосунки перетворюються на позитивні).

Метод ділової гри складається із послідовних етапів, серед яких важливе місце посідає підготовчий. Задля досягнення максимальної результативності вчитель заздалегідь повинен підготувати

учнів не лише на рівні змістового компонента, а й організаційного: розтлумачити модель поведінки, мотивацію зображуваних персонажів, дотримання регламенту під час виступу тощо. Наприклад,

під час підготовки до уроку‑суду необхідно пояснити умови проведення реального судового засідання, а для уроку‑портрету — чіткий алгоритм дій, що розкриватимуть сутність історичного персонажа.

Загрузка...