загрузка...

Поняття «дидактична гра» науковцями розглядається в різних аспектах:

1)  процесуальний — «гра як процес»: «мета гри полягає в ній самій…»(А. Валлон, П. Каптєрев та ін.). Складовими елементами гри як процесу є ролі, що взяли на себе гравці; саме дійство (безпосередньо гра), що є засобом реалізації цих ролей; використання предметів, заміщення реальних речей ігровими (умовними); реальні відношення між гравцями; сюжет, зміст — область дійсності, що умовно відтворюються у грі;

2)  діяльнісний — «гра як діяльність»: «гра — це вид непродуктивної діяльності людини…» (К. Ушинський, О. Леонтьєв та ін.). Структурними елементами організаційно‑діяльнісної гри є  мотивація, що забезпечується добровільністю участі в ігровій діяльності, можливістю вибору, змагальністю, задоволенням потреб і самореалізацією; цілепокладання; планування; реалізація мети; аналіз результатів, у яких особа реалізується як суб’єкт діяльності. Т. Поштарева до цього додає: об’єкт роботи (поняття, проблема) засвоюється учнями в ігровій діяльності; засвоєння матеріалу здійснюється не на основі його механічного копіювання і подальшого відтворення, а в процесі оволодіння учнями засобами розумової активності, характерними для ситуації діяльності з навчальним матеріалом; активна дієва залученість до роботи забезпечується такими формами, як рольові ігри, демонстрація ігрових вистав, епізодів, фіксація зроблених висновків тощо;

3)  технологічний — «гра як педагогічна технологія»: ігрова діяльність пов’язана з активізацією та інтенсифікацією діяльності учнів (Г. Селевко, П. Підкасистий, Ж. Хайдаров).

4)  модельний(К. Баханов, М. Кларін) — гра як метод, на якому будується схема або план діяльності педагога під час здійснення навчального процесу. Основним показником моделі навчання

у грі є характер навчальної діяльності, а додатковими — характер і послідовність етапів навчання в часі, характер взаємодії вчителя та учнів, характеристика передбачуваних результатів навчання.

Таким чином, науковці неоднозначно визначають сутність дидактичної гри. Одні вчені (Н. Анікєєва, І. Петерсон, П. Підкасистий, Ю. Поліщук, Г. Ляпіна, Е. Селецький та ін.) вважають її

засобом, інші (Л. Семушина, Г. Сорокін, С. Харченко та ін.) — методом, треті (О. Вербицький, В. Семенов, В. Мисан, Е. Муртазіна, С. Тюнникова та ін.) — формою [6; с. 298], четверті (О. Жукова,

Г. Селевко, Л. Столяренко, І. Гордієнко‑Митрофанова) — технологією, п’яті (К. Баханов, М. Кларін) — моделлю навчання.

За своєю сутністю дидактична гра як педагогічна категорія може бути методом, формою, технологією, моделлю, що залежить від структурного компонента, з погляду якого розглядаються означені підходи.

З метою уникнення плутанини й тавтологій доцільно уточнити ознаки понять.

Метод  — це спосіб досягнення мети, система послідовних, взаємопов’язаних дій учителя й учнів, які забезпечують засвоєння змісту освіти. Форма навчання — це зовнішній бік

організації навчального процесу, пов’язаний з кількістю учнів, часом і місцем навчання. Модель навчання — схема або план діяльності педагога під час здійснення навчального процесу,

в основі яких лежать організація переважаючої діяльності учнів. Педагогічна технологія — системна сукупність і порядок функціонування усіх особистісних інструментальних та методологічних засобів, що використовуються для досягнення педагогічних цілей .Як форма навчання гра виступає у вигляді колективної чи групової діяльності, в якій навчально‑виховний процес трансформується зі стандартного уроку у нестандартний. Домінуючим у цьому випадку є умовний компонент, який є формотворчим підґрунтям для проведення власне дидактичної гри.

Розгляд ігор як методів навчання доцільний у результаті узагальнення досвіду або впровадження нових засобів. Орієнтуючись на конкретний результат у вигляді якісно та міцно засвоєних знань,

учитель має право на варіацію у діях як під час підготовки, так і під час проведення дидактичних ігор. Особливе регулятивне значення в цьому контексті надається ігровій проблемі: саме вона утворює ядро ігрової ролі та обумовлює виховну і навчальну цінності тієї чи

іншої конкретної гри.

Модель навчання у грі — це побудова навчання за допомогою залучення учнів до гри, в якому основним показником виступає характер навчальної діяльності. Модель ґрунтується на цілісності

картини діяльності учнів, охоплює весь навчальний цикл, а не окремі його складові У моделі враховується не лише логіко‑змістовний бік навчання, а й його динаміка, розгортання в часі .

У нашому дослідженні за основу взято дидактичні ігри як методи навчання, що дозволяє вчителям під час використання запропонованих розробок ігрових методів вільно підходити до їх варіювання і трансформації залежно від тематики та змісту.