загрузка...

Г

ГАЗАВАТ (араб, gazw — набіг) — одна із назв мусульманської “священної війни” проти “невірних”. Див. Джихад.

ГАЙДАМАЧЧИНА (від тур. hau damak — нападати, гнати) — національновизвольний рух повстанцівмесників на Правобережній Україні проти Речі Посполитої в XVIII ст. (вперше згадується під 1717 p.), її національнорелігійного і феодальнокріпосницького  пригноблення.

ГАЛУЗЬ ЕКОНОМІКИ — сукупність якісно однорідних структурних підрозділів економіки, які виробляють продукцію, надають послуги та здійснюють спеціальні суспільно корисні види діяльності.

ГАНДІЗМ (від прізвища засновника М.К.Ганді, 18691948) — соціальнополітичне і релігійнофілософське вчення, що виникло в Індії на початку 20  ст. та стало ідеологією індійського національновизвольного руху. Основними принципами Г. були: досягнення незалежності мирними, ненасильницькими методами; звернення до релігійних почуттів населення тощо.

ГЕГЕМОНІЗМ (від лат. hege monia — провід, керівництво) — панівна, провідна позиція (роль) певного класу, держави стосовно інших класів, держав.

 ГЕНЕАЛОГІЯ (грец. genealogia — родовід) — допоміжна історична дисципліна, предметом якої є вивчення і складання родоводів, виявлення походження окремих родів, сімей, осіб, їхніх родинних зв’язків, фактів біографії.

ГЕНОЦИД — знищення окремих народностей  за, національними, расовими  або ж релігійними мотивами; визначається як один із найжахливіших злочинів що направлено проти людства. Г. органічно пов’язаний із фашизмом і расизмом.

ГЕРАЛЬДИКА (від лат. he raldus — глашатай, герольд) — допоміжна історична дисципліна, предметом дослідження якої є герби. — символічні знаки відмінності окремих осіб, родів, держав, закладів тощо.

ГЕТТО (від італ. ghetto) — І   частина території в багатьох середньовічних містах Центральної а також  Західної Європи, відведена для ізольованого проживання євреїв; 2) територія для ізольованого проживання меншин, яких дискримінують за національною, расовою або релігійною ознакою (напр., негритянське Г.).

ГЕТЬМАН (польськ. hetman, від нім. Hauptman — начальник) —у Польщі та Литві в XVI —ст. — командуючий усіма збройними силами; 2) в Україні в XVIXVII ст. — виборний голова козацького війська. У 1657 1764 pp. гетьмани Лівобережної України були наділені вищою громадянською та військовою владою.