загрузка...

Тим часом Аларіх, ображений відмовою зробити його головнокоман-дуючим східною армією і винагородити за участь в перемозі над Ар-богастом, пильно стежив за подіями і чекав нагоди заявити про свої права. Поступово до нього сходилися все нові загони готів, невдоволених зменшенням субсидій, обіцяних Фео-дооієм. Коли Східна імпер.ія була зовсім ослаблена повстанням Гаїни і придворними інтригами, готи вирішили, що це слушний момент для початку воєнних дій. Без усяких труднощів пройшов Аларіх Македонію і Грецію, захоплюючи багату здобич, забираючи жителів у рабство і спустошуючи міста. Підкуплені або малодушні начальники римських гарнізонів не відстоювали навіть знамениті Фермопіли; пам’ять про Леоніда і його трьохсот спартанців, що колись полягли тут, захищаючи незалежність Греції, вже не будила патріотичних почуттів у серцях принижених і поневолених підданих найсвятішого імператора. Тільки Афіни пощадив завойовник. Прихильники «віри предків» поширювали фантастичну чутку, ніби поява богині-покровительки міста в повному озброєнні і тіні грізного Ахілла налякала Аларіха, і він погодився пощадити колиску еллінської свободи і культури, взявши як викуп зібрані в ній скарби.

Стіліхон готовий був допомогти Греції і навіть почав досить успішно тіснити готів, але в Константинополі його боялися більше, ніж Аларіха. Щоб позбутися небезпечної допомоги, Аркадій поспішив укласти з Ала-ріхом мир, за яким йому віддавалися східні придунайські провінції. Захоплені його перемогою готи, за звичаєм свого народу, підняли Аларіха на щит і проголосили конунгом —
королем всіх готських племен. Але Аларіх не збирався спинятися на досягнутому. Примусивши всі збройові майстерні в своїх нових володіннях забезпечити першокласною зброєю готських солдатів, він рушив в Італію, яку досі варвари щадили.

Жах охопив країну. Багаті і знатні люди, рятуючи своє життя і майно, збирались тікати в Сіцілію або Африку. Полохливий імператор Го-норій готовий був покинути напризволяще Італію і шукати притулку в Галлії. Тільки енергія й мужність Стіліхона, який залишив у Римі всю свою сім’ю, трохи вгамували загальну паніку. Стіліхон негайно вирушив шукати підкріплення, бо на римські легіони, викликані з Британії і Гал-лії, не можна було покластися. Довелося звернутись по допомогу до поселених в Реції аланів. Вони дали Римові чимале військо. Поки Стіліхон вів його з Реції в Італію, Аларіх підійшов до Мілана і обложив місто Асті, куди встиг утекти імператор.

Аларіх уже торжествував перемогу, обіцяючи своїй дружині подарувати рабинь-патриціанок і коштовні окраси римських матрон. Вже скрізь повторювали зроблене йому провіщення, що, перейшовши Альпи, він оволодіє вічним містом. Він уже глузливо пропонував імператорові капітулювати, коли біля Асті з’явився Стіліхон з авангардом війська, і скоро почали прибувати все нові частини аланів. Готи самі опинились в облозі. Багато з їх вождів пропонувало відступити поки не пізно. Та Аларіх віїрив у свою щасливу долю: він твердо вирішив знайти в Італії або корону, або смерть.
В день, коли готи, що вже давно прийняли християнство під впливом проповіді полоненого епіскопа Уль-філи, святкували Великдень, Стіліхон напав на них з усім своїм військом, і ця грандіозна битва коло міста Полленції врятувала Італію. Готи втекли, кинувши здобич,захоплену в Греції, дружина короля потрапила в полон. Тільки завдяки винятковому воєнному талантові Аларіх зумів вивести з поля бою готську кавалерію. З нею він задумав захопити Верону і перейти в Галлію, але деякі незадоволені ним готські вожді таємно повідомили про ці плани Стіліхона, і після нової поразки під Вероною недобитки армії готів покинули Італію. Аларіху вдалося врятуватись. Тільки його закуту в кайдани статую урочисто везли під час тріумфу, який справляли в Римі Го-норій і Стіліхон.

Незважаючи на перемогу, розумний політик Стіліхон бачив, що імперія виснажена до краю і їй потрібна допомога і захист. Тому він вирішив укласти союз із своїм переможеним, але сильним ворогам, використовуючи його в своїй одвічній боротьбі з Константинополем. Аларіх швидко відновлював свої сили після поразки. В Епір, куди він прийшов з Італії, до нього почала збиратися нова армія готів. Він погоджувався поставити її на службу Сті-ліхону проти свого колишнього союзника Арка дія чи проти будь-яких інших ворогів, вимагаючи для свого народу одну з придунайських провінцій і щорічну субсидію. Стіліхону важко було примусити зарозумілих і короткозорих радників Гонорія вірно зрозуміти його союз з Аларі-хом.
Германців, що попали в полон, продавали по одному золотому за кожного. Знов славили поети Стіліхона-рятівника, знов провіщали, що не буде кінця пануванню «вічного міста», що ніколи не вступить ворог в його священні стіни.

Загрузка...