загрузка...

План відповіді

  1. Етапи заселення.
  2. Заняття слобожан.
  3. Адміністративно- тери­торіальний устрій.

Слобідська Україна, або Слобожанщина, — це українські землі Харківської, Сумської, частини Донецької і Луганської областей та деякі території Росії.
У XVIст. через територію «Дикого поля» проходили головні шляхи татарських наскоків на українські і російські землі — Муравський, Ізюмський та Кальміусь- кий. Уряд Московської держави, прагнучи освоїти ці землі та закріпити їх за собою, будував укріплені лінії, які складалися з низки фортів («засік»).
Поступово тут оселяються російські селяни-втікачі і прикордонна варта. Прикордонну службу в XVI ст. несли й українські козаки. Отаманами козацьких загонів, які не тільки давали опір татарам, а й з дозволу царя самі ходили в походи, були М.Черкашин, Й. Федоров, Т. Слі- пецький, С.Висоцький.
У другій половині XVII ст. українські переселенці брали активну участь у будівництві міст. Саме тоді тут виникли Савинська пустинь та Святогірський монастир, споруди якого збереглися до нашого часу. Сторожові фортеці українських козаків XVIIст. з часом перетворилися на міста і села Слобожанщини.
Одним з перших переселенців на Слобожанщину був гетьман Я. Ост- рянин, керівник казацько-селянського повстання 1637—1638рр. Разом з ним прибуло майже 3 тис. чол., які оселилися біля Чугуєва.
Масове переселення на Слобожанщину починається після 1651р. Репресії польських магнатів проти козаків і селян примусили їх разом із сім’ями, майном і худобою переселятися на Слобідську Україну.
Переселенці створювали окремі поселення — слободи або осідали в існуючих містах — Бєлгороді, Валуйках, Карачеві та ін. На чолі козацької старшини стояв отаман, якому підпорядковувалися сотники, а сотникам — десятники. Управління було організовано за козацьким зразком. Контроль за переселенцями здійснював царський воєвода.
Кожний, хто ставав на царську службу, приймав присягу у Путивлі. Переселенцям давали хліб і гроші для влаштування на новому місці, а також зброю. «Служивим людям», крім того, призначалася щорічна платня.
л Наведено текст відповіді для Харківської, частково Сумської та Луганської областей. Для інших областей України див. регіональні додатки.
У другій половині XVIIст. поширеною формою землеволодіння була займанщина (заняття вільних земель).
Українці, що переселялися на територію Слобожанщини, приносили із собою звичку до занять землеробством, скотарством, ремеслами. Привілеї, визначені в «жалуваних грамотах» московського царя, сприяли швидкому розвитку землеробства. Слобожани займалися городництвом, садівництвом, виноградарством й іншими промислами: розведенням бджіл і збором меду. Привілеї сприяли розвиткові винокурного та мірошницького промислу. Починає швидко розвиватися торгівля.
Українці жили в дерев’яних або мазаних хатах, критих соломою. Поруч з будинком були сади, городи. За часів правління Петра І починається ліквідація автономії Слобожанщини. Скасоване воєводське управління, за грамотою 1700р. полковники затверджуються царем, Слобідську Україну введено до складу Азовської губернії.
За царювання Анни Іоанівни було реорганізоване місцеве самоврядування, слобідські козачі полки перетворені на армійські. Право займати вільні землі було скасоване, на всяке володіння необхідно було мати кріпацький акт. Ця реформа погіршила добробут народу, а також обмежила колишні свободи.
За часів правління Слізавети Петрівни було відновлено старе козацьке правління, але за Катерини II воно знову було знищено.
У 1765р. Слобідська Україна була перетворена на Слобідсько-Українську губернію, що охоплювала територію старих слобідських полків — Сумського, Охтирського, Ізюмського, Острогозького і Харківського. Керував губернією губернатор, при якому діяла Губернська Канцелярія. Губернатор мав широкі адміністративні повноваження. Першим харківським губернатором був С.Щербинін. Губернія поділялася на п’ять провінцій, що відповідали старим полкам, а провінції — на шість комісаріатів. Слобідські полки в 1765р. перетворені на гусарські; слобідські козаки стали військовими обивателями, що обкладалися подушною податтю.
29 вересня 1780р. Слобідсько-Українська губернія була перетворена на намісництво, центральним містом якого став Харків. Харківське намісництво поділялося на 15 повітів, або округів. У 1796р. Харківське намісництво було знову перетворене на Слобідсько-Українську губернію в старих межах, що ділилася на 13 повітів.
Особливість економічного розвитку Слобідської України в цей період — швидкий розвиток землеробства (з’являються нові сільськогосподарські культури), промислів та ремесел. Продовжують розвиватися винокуріння, мірошницький промисел, з’являються невеличкі пивоварні заводи. Починають розвиватися шкіряний промисел і чоботарство (шев-ське ремесло), гончарство і кушнірство, коцарство (виготовлення вовняних килимів). З’являється багато різноманітних ремісників: шаповали (виготовлення повсті), колісники і стельмахи (виготовлення колясок, саней, візків), ткачі, ковалі та ін. Розвиток ремесел і промислів сприяв широкому поширенню торгівлі — ярмаркової та базарної.?
Прискорений розвиток економіки обумовив ріст міст, у яких починається планова забудова. У містах будуються державні установи (Поштовий будинок у Харкові), будинки знаті (будинок Харківського гу-бернатора, 1777р.), храми і собори — Покровський собор — перша кам’яна релігійна споруда (1689р.), Успенський собор (1777) і Михайлівська церква в Харкові.
У Слобідській Україні ще в XVII ст. діяли братські церковні школи, yXVIIIcT. з’являється Харківський колегіум, перетворений пізніше на семінарію. Тривалий час Харківський колегіум був єдиним навчальним центром Слобідської України. Пізніше в Харкові було утворено Казенне училище, спочатку у вигляді Додаткових класів при Харківському Колегіумі. У 1789р. було засноване Головне Народне училище.

Висновок. Слобідська Україна в XVII—XVIII ст. досягла значних успіхів в економічному, культурному, адміністративно-територіальному розвитку.

 Дати: 1689р.— збудовано Покровський собор у Харкові; 1765р.— утворення Слобідсько-Української губернії.
 Поняття, терміни, назви: Слобідська Україна, слобідські полки.