загрузка...

План відповіді

1. Становище українських земель у складі двох імперій.

2. Видатні постаті націо­нального відродження.

3. Лідери українських по­літичних партій.

У другій половині 19 ст. уряди Російської та Австро-Угорської імперій перешкоджували розвитку української освіти, науки, мистецтва. Проте творчість українських письменників, драматургів, композиторів, архитекторів, театральних діячів продовжувала розвиватися.
Економіка Російської імперії, а в її складі й України, зазнала гострої кризи, яка істотно вплинула не тільки на господарство, але й на суспільно-політичне життя. Сільське господарство залишалося відсталою галуззю економіки. Не даючи згоди на проведення необхыдних та важливих  політичних реформ соціально-економічних, царський режим робив революцію неминучою. Українські політичні партії, громадські об’єднання розгорнули бурхливу діяльність.
Найвидатнішими постатями національного відродження України другої половини XIX ст. були Михайло Грушевський, Володимир Антонович, , Іван Липа (1865—1923), Микола Міхновський, Іван Франко
Володимир Антонович (1830—1908) народився в селі Махновці Київської губернії. Закінчив медичний, а потім історико-філологічний факультети Київського університету, згодом став професором, відомим українським істориком, археологом, етнографом. Написав ряд праць з історії: «Про походження козацтва», «Про гайдамацтво», «Уманський сотник Іван Гонта» та ін. Майже півстоліття був активним діячем українського суспільно-політичного руху.
Михайло Грушевський— видатний український історик, державний, політичний діяч. Народився в сім’ї викладача- славіста, вчився у Тіфліській гімназії, потім на  Київського університету. Брав участь у діяльності Громади київської . У 1894 р. Грушевський переїджає до Львова, де очолював кафедру української історії в університеті. У 1898—1913рр. очолював Наукове товариство імені Т.Г.Шевченка, редагував «Записки Наукового товариства». У 1898р. вийшов І том його «Історії України- Руси». М. Грушевський пропагував досягнення української науки; читав курс лекцій з української історії в Парижі, Лондоні, Лейпцигу, Берліні. Займався і політикою. В 1899р. заснував Українську націонал-демократичну партію(УНДП).
Михайло Драгоманов— український історик, фольклорист, засновник київської громади. Довів, що початок формування українського народу припадає на часи Київської Русі, бачив майбутню Україну цивілізованою європейською державою. Висунув теорію «гро- мадівського соціалізму».
Іван Франко  — видатний український письменник, громадський діяч, чиї політичні погляди формувалися під впливом українських, російських, зарубіжних класиків літератури. Активна суспільно- політична діяльність І. Франка почалася з участі в революційному гуртку та співпраці з М. Павликом. Франко вперше в українській літературі показав важке становище робітників у містах Західної України («Борис-лав сміється», «Бориславські оповідання»). І.Франко став одним із творців першої політичної партії в Західній Україні — «Русько-Української радикальної партії», після розколу якої стає лідером Національно- демократичної партії. В цей період  познайомиться з М.Грушевським. І. Франко розділяв погляди соціалістів, але критикував марксизм, виступав за загальнолюдські цінності майбутнього вільного суспільства. Видатний письменник виступав за демократичне розв’язання національ-них.проблем, рівність націй, об’єднання України. І. Франко приймав участь в роботі Наукового товариства імені Т. Шевченка, де очолював філологічну секцію.
Найвидатнішими представниками відродження були лідери утворених українських політичних партій, зокрема Сергій Єфремов та Володимир Винниченко.
Сергій Єфремов (1876—1937) — голова Радикальної партії, та один з керівників ТУП, видатний літературознавець. Був студентом юридично-
го факультету Київського університету, фундатором Всеукраїнської загальної організації. Через обстоювання власних принципів (насамперед націленість на автономію України, демократи-зацію громадського життя, поміркованість політичних методів боротьби) не завжди доходив згоди з товаришами (Винниченко, Грушевським).
Володимир Винниченко — видатний український письменник, громадський діяч. За участь у Революційній Українській партії був виключений з Київського університету з забороною мешкати у місті. В. Винниченко займався агітаційною діяльністю серед селян Полтавщини. Він друкувався у відомому журналі «Київська старовина», порушуючи соціальні, політичні та моральні проблеми.
У роки революції 1905-—1907 рр. Винниченко організував кілька селянських виступів в Україні, був активним агітатором соціал-демократичних ідей. За активну суспільно-політичну діяльність царат тричі ув’язнював В.Винниченка.
Перу В.Винниченка належать романи «Нова заповідь», «Хмельниччина», «Сонячна машина»,  та багато інших літературних творів.
Висновок.  Процес національно-культурного та політичного відродження в Україні неможливо уявити без діяльності, цих видатних постатей нашої історії. Ці люди були палкими патріотами та борцями за волю рідної держави.

Поняття, терміни, назви: національне відродження, політична партія. 

Особистості в історії: Іван Франко,Володимир Винниченко, Михайло Драгоманов, Михайло Грушевський.

Загрузка...