загрузка...

Морський союзРозквіт архітектури, мистецтва і літератури за Перікла говорив про могутність, багатство і велич Афін. Але процвітання це було недовгим. Могутність Афінської держави, все життя афінських громадян, культура і мистецтво Афін грунтувались на експлуатації праці рабів.
Життя рабів було нестерпним. Раба вважали за худобу, він не міг бути без хазяїна, як кінь або корова; його зразу ж захопив би новий господар. Якщо афінянин хотів звільнити раба за ‘які-небудь заслуги, він повинен був заявити, що «дарує раба богу», про що складався відповідний документ. У такому винятковому випадку колишній раб ставав вільновідпущеним.
Але не тільки рабів гнобили Афіни. Звідки брались гроші на платню численним службовцям, обираним народними зборами присяжним суддям і на роздачу громадянам для відвідування театру? Ці гроші давали афінянам їх «союзники».

Після блискучих перемог над персами Афіни стали на чолі великого морського союзу, оголосивши себе захисниками вільних еллінів від перських варварів. Але минуло небагато часу, і члени союзу відчули, що цей захист обходиться їм недешево. За допомогу афіняни вимагали грошей, і немалих. Казну союзників, яка раніше зберігалася на острові Делосі, було переведено до Афін, які розпоряджалися нею без будь-якого контролю. До того ж афіняни поставили союзні міста під постійний нагляд, вимагали, щоб їх громадяни приїжджали судитись до афінського суду, прагнули ділком підкорити їх владі Афін.
Спроби окремих міст позбутися афінської опіки і вийти із складу союзу Афіни негайно ж придушували. У таких випадках афіняни не спинялися перед иайрішучішими діями. Вони посилали флот до берегів непокірного союзника, висаджували війська, залишали в союзних містах свої гарнізони, часто відбирали в союзників землі й селили на них своїх озброєних колоністів. Нерідко справа доходила до воєнних сутичок. Так, наприклад, коли із складу союзу спробував вийти острів Наксос, афіняни почали проти нього воєнні дії, примусили наксос-дів здатися, видати флот і заплатити велику суму грошей. Те саме сталося і з островом Фасос, в якого афіняни відібрали золоті копальні і ряд торговельних пунктів на фракійському узбережжі. Коли фасосці повстали, афіняни послали проти них великі військові сили і примусили повстанців скласти зброю. Після цього в головному місті острова були зруйновані мури та башти, і афіняни примусили Фасос видати їм решту військових кораблів.
Так само жорстоко розправились афіняни і з деякими іншими містами, які намагалися відокремитись. Власні військові сили в союзі надалі мали лише острови Лесбос, Хіос і Самое; усі інші союзні міста втратили їх. Із союзників вони фактич-
но перетворилися в афінських піл даних.
З окремими містами вирішені було укласти особливі договори, Що це були за «договори», найкраї ще видно з уцілілої угоди Афін Iі евбейським містом Халкідою. Халкі-дяни заприсяглися не зраджувати афінян ні словом, ні ділом, доносити на тих, хто задумає зрадити, бути вірними союзниками, в усьому кори тись і вносити встановлену подать. Таку клятву повинні були дати всі повнолітні халкідяни спеціально посланому з Афін посольству. Хто відмовлявся присягати, того позбавляли громадянського звання і майна. В усіх найважливіших справах халкідяни повинні були судитися в афінському суді. Щоб Халкіда не здумала порушити договір, заложники халкідян залишалися в Афінах.
Що ж обіцяли афіняни від себе? Вони «зобов’язувались» не вигонити, не розоряти, не арештовувати і не карати смертю халкідян… беї дозволу своїх же, афінських народних зборів. Союзники гірко жартували, що це виходить на зразок договору хазяїна з конем
Тому, коли настав час тяжких випробувань — війна із Спартою, афінський морський союз розпався.

Загрузка...