загрузка...
Д. Рокфелер
Д. Рокфелер

Оскільки морально застаріле обладнання в промисловості США було відсутнім, то модернізації ніщо не перешкоджало.

Важливим чинником піднесення економіки була еміграція. Основний потік емігрантів в кінці XIX ст. йшов з Південної і Східної Європи. їхали за океан у пошуках кращої долі енергійні, працелюбні, цілеспрямовані люди. Дуже часто вони мали добру кваліфікацію, оплачену іншими народами.
На протязі XIX ст. європейське населення виросло тільки у 2,5 рази, у США — в 14 разів. З 1870 по 1900 pp. сюди приїхало близько 14 млн емігрантів. На перетині століть за чисельністю населення США випереджали лише Китай, Індія і Росія.

Модернізація цього періоду стимулювала і внутрішню еміграцію. Молодь тягнулася до міст, тут же осідала і більшість емігрантів. Великі міста розросталися по всьому Сходу, Середньому Заходу і Заходу. Населення 20 найбільших міст з 1870 по 1900 pp. виросло на 286 %. У Чикаго воно з 1860 по 1890 р. кожних десять

років подвоювалося, в середньому міське населення в цей час подвоювалося кожних 20 років. Сучасники писали, що в цей великий вік урбанізації фабрики виростали посеред ферм… Міська Америка споруджувала будинки, вкривала мостовими вулиці, нарощувала сітку каналізації.

Остання третина XIX ст. — це був період концентрації виробництва і панування монополій. Тенденція до концентрації посилалася з кризи 1873 р. і зберігалася такою до кінця століття, підштовхувана кризами 1874 та 1894 років. Вони виводили з ладу величезну кількість підприємств як дрібних так і середніх . Наочно це можна продемонструвати на прикладі окремих галузей виробництва. У 1880 р. в США існувало 1934 заводи, які виготовляли сільськогосподарські машини, у 1890 р. їх стало 910, тоді як капітал їхній зріс більше ніж удвічі. За це саме десятиліття число залізоробних і сталеливарних заводів зменшилося на третину, а обсяг їхньої продукції збільшився на третину.

Ендрю Карнегі
Ендрю Карнегі

Першим великим трестом була компанія «Стандарт ойл», організована в 1870 р. Д.Рокфеллером. Він монополізував видобуток нафти і газу, електричну, цинкову, свинцеву, мідну промисловість; разом зі Стіллменом організував Національний гірничий банк Нью-Йорка, який стояв на чолі п’яти банків, мав філії за кордоном і контролював залізниці.

Банкіру Моргану належав Національний торговий банк Нью-Йорка і контроль іще над трьома банками. Він був директором 21 залізниці, володів корпораціями «Пульманівський вагон» та ін.

Могутньою була стальна компанія Карнегі, цукрова монополія «Амерікен шугер ріфайнінг ком-пані», електротехнічний трест «Дженерал електрик». Трестифі-кація захопила свинцеву, горілчану, сірникову, тютюнову та другі галузі промисловості. В 1900 p., становлячи лише 8 % підприємств країни, корпорації випустили майже 60 % загальної промислової продукції. Потреба в інвестиціях у розвиток промисловості природно приводили до злиття торгово-промислової і банківської діяльності. Наприкінці століття в США говорили про «60 родин», які контролювали економіку. Серед них домінували Рокфеллер, Морган і Карнегі. 1 % населення країни володів половиною національного багатства. Природно, що в такій атмосфері в масовій психології склалася «американська дія». Будучи ідеалом демократичним, вона містила надію на те, що кожен громадянин США має «рівні можливості» досягти матеріального і життєвого успіху.

Загрузка...